Хто хоч раз побував у Мар'янівці, не забуде її довіку, згадуватиме її красу. Як ніколи, прекрасна вона в пору весняного цвіту, дозрівання плодів, збирання врожаю. Пишне село, коли зацвітають вишневі, абрикосові садки. Як у молочному озері красується воно проти сонця, неначе біле марево в прозорій імлі. При в`їзді в село розлився широкий довгий став, кругом якого попід берегом біліє смуга велетів-осокорів та столітніх тополь, від яких віє сивою історичною давниною. Ставок блищить на сонці, неначе дзеркало, вправлено в срібні рами, закутані дорогою, білою прозорою тканиною. Окрасою села є місцева школа.
